У Туреччині зростає попит на російське енергетичне вугілля, що підтримує котирування. Паливо активно закуповують виробники цементу і частина енергетичних підприємств прагне поповнити запаси до початку високого сезону. Туреччина – найбільший ринок для російських вугільників на західному напрямку, зручний, крім іншого, і щодо логістики. Але експортери на заході змушені реалізовувати вугілля з дисконтом через ризики санкцій.

Російське енергетичне вугілля калорійністю 6000 ккал на 1 кг з поставкою до Туреччини за тиждень 30 вересня — 5 жовтня подорожчало на 3,3%, до $94,5 за тонну з урахуванням фрахту (CFR), підрахували NEFT Research. Це максимальний показник із лютого та найбільша динаміка котирувань на західних та східних напрямках за тиждень. Також ціни в Туреччині вперше з початку року перевищили котирування на преміальному європейському ринку (CIF ARA), які були на рівні $92,2, випливає з даних аналітиків.

Як сказано в огляді NEFT Research, цементні заводи в Туреччині продовжують закуповувати російське вугілля, оскільки ціни на альтернативи вищі. «На ринку також відзначається підвищена активність з боку деяких покупців, які шукають вантажі з постачанням у грудні-січні. Це може бути пов’язане з прогнозованим зростанням експорту електроенергії до Сирії, а також з бажанням заздалегідь зафіксувати постачання на тлі можливого сезонного збільшення попиту», – зазначають аналітики.

Втім, каже партнер NEFT Research з консалтингу Олександр Котов, навіть висококалорійне російське вугілля на західних ринках часто продається з дисконтом, його розмір може досягати 20%. Та й загалом ціни там нижчі, ніж на деяких східних ринках, за інших рівних умов. Різниця у цінах на базисі FOB між східними та південними чи західними портами — близько $10–20 за тонну, додає директор Центру цінових індексів (ЦЦІ) Євген Грачов. За його словами, загалом ціни на заході на російське вугілля знаходяться в бічному русі вже кілька місяців і сезонний попит буде очевидним лише ближче до кінця року.

За даними турецької статистики, які наводить Інститут енергетики та фінансів, за січень—серпень Туреччина збільшила імпорт вугілля з РФ на 34% рік до року, до 21,3 млн. тонн. У червні-серпні імпорт російського вугілля з урахуванням відправок через трейдерів зріс на 28% рік до року, до 8,3 млн. тонн. У вересні, продовжують експерти, у 3,3 рази місяць на місяць, до 300 тис. тонн, зросли залізничні відвантаження вугілля марки Д з Кузбасу до Таману з подальшим відправкою до Туреччини. З іншого боку — знизився експорт із Мурманська, зазначають в Інституті енергетики та фінансів, не розкриваючи цифр.

За словами Олександра Котова, Туреччина цілком може зберігати або навіть нарощувати попит на імпортне вугілля, особливо якщо ціни на газ та регуляторні бар’єри зростатимуть, а розвиток ВДЕ йтиме повільно. «Країна стикається з зростаючим внутрішнім попитом на електроенергію, при цьому власна генерація його просто не встигає покривати. І вугілля — традиційно стабільне джерело для базового навантаження, особливо в ті періоди, коли ГЕС показує низький виробіток», — каже начальник аналітичного відділу Ріком-Трасту Олег Абелев. При цьому логістика з російських чорноморських портів до Туреччини добре налагоджена, додає він.

У ЄС російські вугільники не мають прямих можливостей продажу через санкції. Але, зазначав співрозмовник “Ъ” у галузі, вугілля може продаватися до Європи та інших регіонів, де є заборони, через “торговельні прокладки” (див. “Ъ” від 12 лютого). На Близькому Сході російське вугілля також закуповують Єгипет та Марокко, але це невеликі обсяги, каже Олександр Котов. За словами Олега Абелева, вугілля з РФ може бути цікавим і країнам Південної Європи, які не входять до ЄС, — Сербії, Боснії та Герцеговині. Великі дисконти часто переважують політичні ризики, зазначає він.

За підсумками дев’яти місяців 2025 року експорт вугілля перевищує торішній рівень, випливає із даних ЦЦІ. Аналітики оцінюють обсяг поставок приблизно в 152,6 млн. тонн, що на 3,8% більше, ніж за той же період роком раніше. У вересні найбільшими імпортерами були Китай (7,8 млн. тонн), Південна Корея (2,7 млн. тонн) і Туреччина (1,2 млн. тонн).